Тарасе Стінковий, «Повіяв вітер степовий»…

Цими днями побратими зі «Дзвону» побували у нього і його рідних Ленківцях.

Пам’ять і традиції залишаються живими свідками людського життя. У цьому вкотре переконалися учасники чоловічої хорової капели «Дзвін» Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, яку упродовж багатьох років очолював її незмінний керівник Тарас Стінковий,  іменем котрого після відходу у засвіти й названо колектив.

1 липня вірні побратими прийшли на цвинтар біля чернівецьких Ленківіців, аби у низькому поклоні схилити свої голови, згадати найяскравіші віхи творчості і досягнень, які випадали на долю самобутніх артистів, піднести до небес, де світла душа із оцієї ойкумени, незнищенний у віках духовний скарб – Молитву.

Тут, де лежить серце великого світоча музики, прямо у літо і до осель земляків лилися «Гей, літа орел»,  «Чумак» і віща «Повіяв вітер степовий». Ленківіці чули.

Відтак, учасники хору стали табором на позасільській царинці, де продовжили співи. За традицією, це своєрідне завершення мистецького сезону університетських хористів. Принаймні, так підсумував у розмові нинішній керівник «Дзвону» Любомир Равлюк.