Неординарно-несподіваною виявилася зустріч колишньої випускниці географічного факультету ЧДУ Ірини Гордієвич із нинішніми студентами філологічного факультету цього ж ВНЗ, правда, уже у статусі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Гостя, котра закінчила університет 21 рік тому, а перед цим навчалася у Чернівецькій СШ № 21, завітала до … 21 аудиторії філфаку. Містика? Тричі – цифра 21. Як і той дивний сон, що наснився у Греції. Він – про листопадові події 2013 року у столиці України.

Пані Ірина зізналася: «У Греції мала намір працювати не більш як два роки. А з’ясувалося – довготривалі 18».

Проте доля розпорядилася по-іншому.

Криза у нащадків еллінів розігралася не на жарт, а в Україні – Майдан, Революція Гідності. Вирішила однозначно: додому! Хутко зібрала речі – так і вчинила. Майданівцям сказала: «Хлопці, я з вами!».

Коли ворог ступив на рідну землю, мовила сама собі: «На Майдані була, а в АТО не піти?»

Зважилась без жодних роздумів. Ще зі шкільного віку Ірина сповідувала науку мужніх воїв Запорізької Січі, 300 крутянців, січових стрільців, УПА. Пам’ятає, як зійшлися у герці дві представниці антагоністичних класів (її, учениці школи, і затятої бабусі – оборонниці червоних ідеалів). Мала свою переконливу думку, яка формувала у дівчині вельми твердий характер, а він – воячку.

«У зоні війни я три роки, – гордо каже Ірина Гордієвич. – Шукала себе і віднайшла у місті Щастя, що на Луганщині, за яке поклали свої голови чимало буковинців.

Життя дало мені другий шанс. Я бачу, що потрібно суспільству. До того ж, оце сьогодні складаю іспит на юридичному факультеті.

Дівчата, війна йде… кнопкова. Натиснув – і …

Чому вона гібридна? Її невидно. Один на одного уже нема».

Поліціянтка Гордієвич уміє відстоювати свої переконливі і слушні рішення та ідеї. Коли прийшла до військкомату, там подивувалися отаким її зголошенням. Відповіли: ні. У найкращому варіанті – прибиральницею.

Жінка довела, що може мати справу з безпілотниками, добре знає про артилерію.

За словами поліцейської, найголовніше в характері, тим паче, найкращої половинки світу – наполегливість. Ця риса додає сил долати і переборювати стереотипи, абсурдні речі, які згірш за будь-яку полярність, як і те сприйняття, особливо у перші дні оборони рідної землі, коли дехто із господарів забезпечував провіантом, а інші безпідставно дорікали: «Бандерівці, чого ви сюди приїхали? Повертайтеся додому».

На глибоке переконання гордої Гордієвич, якщо Батьківщина в огні, яка свідома людина напризволяще покине цей рідний ковильний край, який даний Україні самим Богом!

Жінка-воїн із Буковини самотужки посвятила себе в ази низки найнеобхідніших видів спорту ще у Греції. Згодом це стане у нагоді на сході України. До того ж, знає грецьку, польську, англійську та інші мови.

Чітко продемонструвала це на письмовій дошці у 21 аудиторії і показавши при цьому справжній майстер-клас зі знання грецької.

Співбесідниця вивела формулу свого перебування на сході України: «Якщо, незалежно від кого і переважно де, на перше місце ставити своє «я», яке на словах, то нічого не буде і не вийде. Справжність у тім, що небагатослівні люди насправді роблять і без «я». Чому я там? Коли усі порозбігаємося, то буде арзац. Головне правило: хто – якщо не я? Зверніть увагу: я без лапок.

Війна триває майже 5 років. Гадаю, скоро не закінчиться. Може, доведеться іще так само. Україна – це лінія вогню у самому її серці і наших серцях. Це – безперервний у часі і поколіннях аксіоматичний зв’язок всього, що своє і кровне. Нам ніколи не треба чужого. Усіляким напасникам і займанцям – зась на українське».

… Жінка-воїн – шлях справжнього воїна, для якого символ України, мов за Ніцше, понад усе.

Запросила гостю на цей захід в університеті і свою однокласницю асистент кафедри української літератури філологічного факультету Ніна Козачук.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                             Василь Джуран