Facebook Twitter Youtube


Студрадіо
Magna Carta Universitatum



58012, Україна,
м. Чернівці, вул. Коцюбинського 2

Приймальня ректора:
тел. +38(0372) 584810,
факс +38(0372) 552914
ел. пошта: rectorџ=ыА®s@h~vыXchnu.edu.ua

Загальний відділ:
тел.: +38 (0372) 58-47-07,
+38 (0372) 52-70-29
факс: +38 (0372) 58-47-07
ел. пошта: officeџ=ыА®s@h~vыXchnu.edu.ua

Приймальна комісія:
тел.: +38 (0372) 58-47-11,
+38 (0372) 52-56-69
ел. пошта: admissionџ=ыА®s@h~vыXchnu.edu.ua

Оновлено
20-11-2017
17:21

Новини

08-09-2017
Андрій Королянчук: «“Королів футболу” у Тайбеї на Тайвані не бачив» 

Як ми уже повідомляли, нападник ФК «Університет» Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (головний тренер Микола Осадець і тренер Юрій Мосейчук) Андрій Королянчук виступав на 29-ій Літній Всесвітній Універсіаді у складі збірної України з футболу у Тайбеї. Після повернення із Тайваню, як і пообіцяли, беремо у нього інтерв’ю.

– Уже вітаємо віч-на-віч! Будь ласка, твої враження, Андрію, від мрій і хвилювань на багатотисячній дистанції од рідної Вітчизни.

– Їх – цілий океан! Тихий! Словами цього не передати. Недарма кажуть: «Треба бачити своїми очима». Мені пощастило побувати за межами України. І – не раз. Але оці перельоти – щось схоже на фантастику. Із Києва до Тайбея – 8800 км.  Плюс із Чернівців до столиці – близько 600. В один бік майже 9,5 тисячі. У два – 19 тисяч.

Те, що творилося на Тайвані, доволі-таки зримо і чітко увиразнюється як там, так і з днями, що нині віддалюють мене від Універсіади. 10 днів – з 19 по 29 серпня – живуть в мені на рівні свідомості. Радий, що довелося змагатися у таких представницьких баталіях, де 16 найсильніших колективів світу. Ще більша радість, коли далеко від домівки виступаєш і представляєш під жовто-блакитним прапором Україну. Ця підвищена радість – уже гордість.

– Які зупинки траплялися на цьому авіамарафоні?

– Київ – Відень – Гонк-Конг – Тайбей.

– Чи не позначилася дорога на матчах збірної, адже іще так далеко не літали?

– Вважаю, якоюсь мірою –так. До того ж – немислима спека. Часу адаптуватися до тамтешніх кліматичних умов не було. Однак ми зуміли вибороти у групі почесне друге місце і пройти до іншої стадії змагань.

Ви мали рацію, що збірній довелося виступати у «групі смерті»: Україна, Аргентина, Корея і ПАР. Здавалося, все буде гаразд. Та несподівано поступилися корейцям. За рахунку 0:3 не на нашу користь головний тренер збірної України Анатолій Бузник сказав мені: «Будеш грати…»

Відчув, що складно щось зробити за такого показника. Точніше, великого розриву. Бодай зрівняти результат, та ще на Універсіаді – майже неможливо.

Вийшов на поле. Старався. Однак, що там говорити, коли мова про суперсуперника. Прикладів різкої зміни, тобто переламати хід поєдинку за такого сценарію, не існує. Принаймні, мені невідомо.

– Але шанси залишаються завжди…

– Так, без сумніву. І ми їх двічі використали, обігравши футбольну світову грозу – Аргентину. Проте надалі фортуна від нас відхилилася. В одній четвертій поступилися мексиканцям. Через несподіваний, небажаний і швидкий гол, коли уже після другої хвилини хтось із наших зіграв рукою у власному карному майданчику. Рефері без роздумів показав на 11-метрову позначку. Замість фортуни – фарс.

Зрівняти рахунок у конче важливому двобої «не везло». Хоча сил вистачало. Мабуть, усе-таки свою роль відіграв психологічний момент.

Билися ще з італійцями: 1:2. «Невезуха» і тут супроводжувала нас, зігравши лихий жарт. Як отой шлейф, коли ніби щось скидається на послідовний у діях фаталізм. Із цілої низки елементів. До їхнього ряду можна додати й «сонячний удар» у нашого захисника і мого тезки Андрія Буська. Якщо б здолали опір італійців, були б не на сьомій позиції, а як мінімум – п’ятій-шостій.

Час показує, що через усі Дантові кола треба пройти. «Сонячний удар» із колегою – теж пекло для команди. Розуміли: наш тренер націлював кожного на фінал. Могли бути на цьому високому відтинку, але… Та ми нерозчаровані. Головне – віра. Анатолій Іванович зізнався в одному з інтерв’ю: «Ми гідно представили Україну на Універсіаді».

– До речі, наведемо слова наставника: «Сергій Чернобай та Алішер Якубов в останньому сезоні грали у Студлізі. Можна сказати, що вони, а також два діючі гравці Студліги Гліб Бухал та Андрій Королянчук були обличчям нашого внутрішнього чемпіонату Всеукраїнської футбольної Асоціації студентів».

Як сприйняли твої виступи на Тайбеї тренери Микола Осадець, Юрій Мосейчук і батько, відомий гравець зіркової «Буковини ХХ століття» Валерій Королянчук?

– Розуміюче. Правда, батько прагнув, щоб я мав більше ігрової практики та м’ячів у сітці воріт суперника.

– З ким ти познайомився і, може, дружитимеш у збірній України?

– З Антоном Котляром. Сподіваюся, дружба зародиться із виступами за команду.

– Кого із «королів» шкіряної кулі мріяв зустріти у Тайбеї?

– «Королів футболу» світового значення у Тайбеї на Тайвані не бачив. Не відвідали, мабуть, Універсіади.

– Ще не закриваймо її. Прокоментуй, будь ласка, «трійку» найсильніших на планеті.

– Перше місце, тобто переможець Універсіади, за футболістами країни Ранкового Сонця – Японії. Вони обійшли навіть футбольну Францію, відтіснивши її на другу позицію. Третє місце у наших кривдників – корейців.

– Такий чи подібний формат виступів не може, цілком зрозуміло, оминути цікавих екскурсій.

– Вразив Тихий океан як з повітря, так і на суші. Зачерпнув води із нетихого Тихого. А ще висока-висока Вежа «101», на якій пощастило бути і сфотографуватися. Цифра «101» вказує на висоту поверхів.

– День Незалежності України…

– Святкували у Тайбеї. Справді, по-національному.

– Через чотири дні після цього величного свята українців у Товтрах, селі твого батька, храмовий день. На Першу Богородицю. І таких храмів цієї днини на Заставнівщині аж 12!

– Між оцими датами (усміхається) і мій день народження.

– Хоч пізно, вітаємо…

– Спасибі!

– Ти вдома: як підуть справи у сина буковинської «зірки» Валерія Королянчука – Андрія?

– Виступаю за «Буковину» і ФК «Університет». Тренування майже цілоденні. Маю – просто зобов’язаний це зробити із працею до сьомого поту – виправдати довіру трьох моїх тренерів і батька.

– «9» – номер на твоїй футболці – цифра вельми сприятлива, оскільки Божа, за усіма духовними визначеннями. Ти звернув увагу саме на таке число? Колись у «Буковині» під ним виступав Валерій Королянчук.

– Вірю оцій цифрі.

– Скажи: «9» – це збіг обставин, наслідок чи передання у спадщину через батька?

(Сміється) Так є! У батька було у минулому. У мене – як у ФК «Університет», так і в «Буковині»: «9» і «9».

Дуже прагну ще раз виступити на Універсіаді, яка проводиться раз на два роки.  А це означає, що наступну, 30-ту, теж можу провести. Вікова категорія сприяє, коли ці змагання відбуваються у серпні і перед моїм днем народження.

– Цього та ще рясних голів, як ранніх нинішніх дощів у ці дні, бажаю тобі, Андрію!

– Дякую!

 

Інтерв’ю вів Василь Джуран

 

 

 

  Назад
Архів
© 1999- Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича.
Ваші зауваження, запитання та пропозиції: webmasterџ=ыА®s@h~vыXchnu.edu.ua
Powered by Nova, Програмування: Крамар А.В., Дизайн: Антонюк А.М.

ВГОРУ