Facebook Instagram Youtube


interof


mediats




Міжнародний вокально-хоровий конкурс-фестиваль «Хай пісня скликає друзів»
Magna Carta Universitatum



58012, Україна,
м. Чернівці, вул. Коцюбинського 2

58012, Ukraine,
Chernivtsi, 2, Kotsiubynsky str.

Приймальня ректора:
тел. +38(0372) 584810,
факс +38(0372) 552914
ел. пошта: rector ¤I@¬ј©*chnu.edu.ua

Загальний відділ:
тел.: +38 (0372) 58-47-07,
+38 (0372) 52-70-29
факс: +38 (0372) 58-47-07
ел. пошта: office ¤I@¬ј©*chnu.edu.ua

International office:
Tel.: +380372584856,
Tel.: +380372584706
E-mail: interof ¤I@¬ј©*chnu.edu.ua
assistant.admission ¤I@¬ј©*chnu.edu.ua

Приймальна комісія:
тел.: +38 (0372) 58-47-11,
+38 (0372) 52-56-69
ел. пошта: admission ¤I@¬ј©*chnu.edu.ua

Оновлено
14-07-2020
16:42

Новини

25-05-2020
Слава Кобзаря живе у пам’яті нащадків 

Щорічно у травневі дні українці вшановують пам’ять великого сина українського народу – Тараса Шевченка. 22 травня сто пятдесят девять років тому Поет назавжди повернувся в омріяну Україну та знайшов свій вічний спочинок на Чернечій горі у Каневі. За життя Шевченкова заповітна мрія про тихий куточок на високих Дніпрових кручах так і не здійснилася. Перебуваючи на чужині, він жив Україною, переймався її недолею, вболівав за нещасний народ і свято вірив у день воскреслий рідної землі. У 1847 році в Петербурзі Т. Шевченко мережить цикл «В казематі, в якому звучать рядки:

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині –

Однаковісінько мені.

[] Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені.

         Невипадково, що саме ця поезія у виконанні студентки V курсу Марії Рейкало стала своєрідним епіграфом до наукового онлайн-семінару з нагоди 159-ї річниці перепоховання Т. Г. Шевченка, організованого кафедрою української літератури, в якому взяли участь проректорка з науково-педагогічної роботи з питань навчально-виховного процесу, професорка,  д. істор. н. Тамара Володимирівна Марусик, голова Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Т.Г.Шевченка Остап Васильович Савчук, викладачі кафедри української літератури та студенти філологічного факультету ЧНУ.

         Те, що Т. Шевченко не був байдужим чоловіком та попри перебування на чужині, завжди переймався долею своїх земляків, –  підкреслила у своєму вступному слові модератор нинішнього дійства, доцент кафедри української літератури, заступниця декана філологічного факультету з навчально-виховної роботи, к. філол. н. Лариса Василівна Маркуляк, звернувши увагу на вислів Д. Донцова у статті «Пам'яті великого вигнанця. (До 65 років смерти Т. Шевченка)», який писав: «Він був потрійний вигнанець: вигнанець зі світа утіх і любови, бо мов Данте, до кінця днів даремно гонив за своєю Беатріче; – вигнанець із рідного краю з волі всесильної Росії, і – вигнанець самохітний , бо ще перед засланням, ще з туманного Петербурга писав він: «А в Малоросію не поїду, цур їй, бо там окрім плачу, нічого не почуть», бо «там чорт-ма людей».

Тому у часи скрути, душевних мук і тривог поет звертався до Святого Письма, яке ще з дитинства стало для нього настільною книгою життя. Т. Шевченко був глибоко релігійною людиною, з Біблії він черпав мудрість, яка заклала підвалину його морально-світоглядним та етико-філософським  поглядам. Цьому аспектові наукову доповідь на тему: «Християнський ідеал Т. Шевченка» присвятив завідувач кафедри української літератури, професор, д. філол. н.  Володимир Іванович Антофійчук, зауваживши, що «над вивченням питання релігійності Т. Шевченка працювали і працюють учені різних культурно-історичних періодів з різних галузей гуманітарного знання: філософи, літературознавці, мовознавці, культурологи, богослови. Завдяки їхнім зусиллям створено велику кількість досліджень, в яких з ідейно- естетичних позицій з'ясовується ставлення поета до Бога та Святого Письма, церкви, релігії і віровизнання».

За життя Тарасові Шевченку не довелося побувати на Буковині, однак його мудре Слово, духовні заповіти знайшли пошанування у наших краян. Про унікальність «Шевченківської енциклопедії» у 6 т., виданої до 200-річчя з дня народження Т. Шевченка та відомих буковинців на сторінках цього розкішного видання йшлося у науковій доповіді доцента кафедри української літератури, к. філол. н. Ярослави Богданівни Мельничук на тему: «Буковинці на сторінках Шевченківської енциклопедії». Примітно, що найбільша кількість статей (а їх декілька десятків!) належать перу професора, д. філол. н. Богданові Івановичу Мельничуку, зокрема про Домку Ботушанську, Степана Будного, Остапа Вільшину, Степана Дігтяра, Віктора Зубара, Михайла Івасюка, Петра Коваленка, Юрія Косача, Василя Лесина, Андрія Малишка, Дмитра Николишина та ін. До речі, Богдан Іванович не лише автор  численних наукових шевченкознавчих публікацій, а й поетичної присвяти Т. Шевченкові – «Чотири поклони на Тарасовій горі», яка прозвучала у його виступі про українську поетичну шевченкіану.

У доповіді Ярослава Мельничук мовила і про інших буковинських авторів, чиї статті увійшли у «Шевченківську енциклопедію», зосібна випускниці філологічного факультету, професора, д. філол. н. Елеонори Соловей, професорів філологічного факультету – Петра Рихла, Лідії Ковалець, Надії Бабич, Людмили Ткач, доцента Валентини Бузинської. Не оминула увагою доповідачка і згадки про шевченкознавчі публікації Олега Горбатюка та Ольги Меленчук.   

         Звучало Шевченкове слово з вуст студентів, які своїми виступами урізноманітнили онлайн-семінар. Щиро і проникливо декламували поезії Кобзаря студентка 5 курсу Марія Рейкало («Мені однаково»), студентки 3 курсу Анна Тишкунь («У нашім раї на землі») та Аліна Михайлюк (уривок із «Причинни»), студенти 1 курсу Яна Берник («Попурі із творів Тараса Шевченка») та Влад Бобилков («Стоїть в селі Суботові»).

У підсумку модератор заходу Лариса Василівна Маркуляк, зазначила, що «дух Тараса Григоровича Шевченка оберігає нас та кличе до боротьби за слово українське, за українську ідею, за повернення України до себе самої».

У подячному слові декан філологічного факультету, професор Борис Іванович Бунчук додав, що «прилучення до Шевченка – це прилучення до України». Тому подібні заходи – це не тільки прояв уваги до минулого, це взаємодія поколінь. А мета таких семінарів-споминів – навчити відтворювати у пам’яті важливі події та дати, любити і пам'ятати свою історію й літературу.

Інформацію підготували

к. філол. н. Ольга Меленчук,

студентка ІІІ курсу Аліна Михайлюк

 

 

  Назад
Архів
© 1999- Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича.
Ваші зауваження, запитання та пропозиції: webmaster ¤I@¬ј©*chnu.edu.ua
Powered by Nova, Програмування: Крамар А.В., Дизайн: Антонюк А.М.

ВГОРУ