Він, відомий в Україні журналіст і письменник Володимир Михайловський, що колись навчався на філологічному факультеті Чернівецького  національного університету імені Юрія Федьковича, аж ніяк не вписується у рамки словосполучення «колишній студент», оскільки актуальною залишається його творчість.

Позавчора і вчора, 12 і 13 лютого, на 80-річчя з дня народження майстра пера у Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка і редакції обласної газети «Буковина» із родиною зібралися друзі, журналісти, письменники, просвітяни, шанувальники на захід під назвою «Коли є пам'ять – буде майбутнє».

Ведуча щирого дійства Марія Дудидра на правах господині наголосила на всеохопному значенні як для літератури, так і держави імені Михайловського, яке нині на устах читачів, зокрема і юних читців.

Своєрідним реквіємом незглибимого суму по літописцеві двох сторіч видався голос народного артиста України Ярослава Солтиса, що спершу злинув вічно пісенним твором Богдана Лепкого «Чуєш, брате мій…», за цим – цитацією вірша Володимира Михайловського «Не нарікаю…».

Саме із цієї стрижневої точки й розпочалися спомини про многотрудного ратая на ниві національного пробудження Української державності.

Про Володимира Іларіоновича мовили й професори Надія Бабич і Богдан Мельничук, що, свого часу, не раз долучалися передмовами до книг українського письменника, зазначали на витонченому стилі його неординарного письма, широкій тематиці тощо.

У канву зустрічі вплітали свої виступи учні Чернівецької гімназії №6 та із Чагра, артисти сцени під орудою Лідії Гайдей із Заставни, що мають у доробку не один сюжет із книг земляка.

Мала слово до добірної аудиторії і директор тамтешньої бібліотеки Леся Стасюк.

Також виступили директор ЧОУНБ ім. Михайла Івасюка Наталя Філяк, народний артист України Іван Дерда, письменники Василь Васкан і Мірча Лютик.

Другий день – треті Михайловські читання у редакції обласної газети «Буковина», де ініціативою уже володіли юні читці із низки шкіл області. Треба зазначити: у читаннях взяв участь 21 школяр.

Головний редактор видання Анатолій Ісак, послідовник славних попередників Юрія Федьковича і Володимира Михайловського, вручив декламаторам поезій Подяки.

Ранимі про романтика виступи дружини Олени Іванівни і брата Ореста. Як і акценти до штрихів на якійсь аж здетонованій тональності саможертовної праці задля України.

І подумалося: ось вона, справжня сторінка пам’яті про того, до кого прийшли із посилом у небо вірші, що їх земний створив небесними.

Родина – Олена Іванівна і брат Орест – щиро вдячні усім за пам'ять. Адже її без нас нема. Ми ж, як потверджує життя, без неї – буває.

Тому: Паралелі – земні.

Вертикаль – піднебесна.

Ми ще тут – поміж днів.

Михайловський – аже десь там…

 Рідня незабутнього журналіста і письменника запросила усіх гостей на поминальний обід.