До Вашої   уваги інтерв’ю з доктором фізико-математичних наук, професором Чернівецького   національного університету імені Юрія Федьковича Олександром Ушенком. 

- Доброго дня, Олександре Григоровичу. Розкажіть, будь ласка, найцікавіші спогади зі студентського життя.

- Доброго дня! Студентське життя я завжди згадую із задоволенням. Як би банально не звучала всім відома фраза «Студентські роки - найкращі роки», але це правда. Це час синтезу молодості, краси, пізнання нового та цікавого. Ми, коли вступили до університету на кафедру оптики, були романтично налаштовані. Оскільки, оптика як наука тоді розглядалася як "королева фізики", вона широко розповсюджувалась у багатьох містах колишнього Радянського Союзу. І вже з 1 курсу ми знали, що через 5,5 років працюватимемо інженерами на сучасних підприємствах, які випускають точні оптичні прилади. І це нас надихало. Студенстство – це, в першу чергу, навчання, але не тільки. Існує вислів: «Від сесії до сесії живуть студенти весело». Так воно і було. Пригадую знакові моменти свого студенства. Зараз студенти живуть в судмістечку, воно, на жаль, вже достатньо застаріле. Важко його кардинально поліпшити, через брак коштів. Але пригадую, як ми, в гуртожитку побудували перший у місті диско-зал, де була і світломузика, і жива музика. Ми цим дуже пишалися. Потрапити туди було майже неможливо - популярність цього диско-залу була колосальна серед молоді всього міста. Ще один приємний спогад - про 9-ий корпус. В університеті в той час проходили переважно не дискотеки, а вечори відпочинку, які проводили практично кожної суботи. По великих святах, як правило на Новий рік, відбувалися масштабні, факультетські вечори в Мармуровій залі. Через те, що факультетів було досить багато, а Мармурова зала одна - виникла необхідність починати новорічний вечір 22-23 грудня, що досить незручно. Тому ми вирішили зробити цікавий експеримент та провести такий вечір у 9-му корпусі. Виникло серйозна проблема: як розмістити одначасно 400-500 людей в нашому корпусі. Знайшли інноваційне рішення - вечір проводиться на 5 майданчиках: нижній та верхній рівні вестибюлю 9-го корпусу та три великі аудиторії, в яких проходили різні вистави. В одній з аудиторій показували відзнятий нами 45 хвилинний фільм, в якому звели нечисту силу та видатних вчених. А паралельно в двох інших аудиторіях виступали дві команди КВК. Таким чином, всім вистачило місця, всім було затишно та весело. Тому студентські роки згадуються як гармонійне поєднання навчання та цікавого побуту.

- Що Ви думаєте про сучасну молодь?

- Якщо говорити про сучасність, то я постійно кажу, що молодь завжди краща старшого покоління. Так, вона може бути іншою, вона повинна бути іншою. Зараз у молодого покоління є дуже широкі можливості, яких не було в нас, і все, що їм потрібно — це йти вперед та постійно вчитися. Я впевнений, у молоді є серйозні перспективи, але за умови, якщо вона вестиме активну життєву позицію.

- Поділіться, будь ласка , своїм баченням на таке поширене серед студентства явища - списування.

- Безперечно, списувати недобре, але можна подивитись на це з іншого боку, по-філософськи. Свого часу процес списування набув творчої висоти та представлявся у декількох варіантах. Перший полягав у написанні шпаргалок та використанні їх як допоміжного матеріалу на іспиті. Насправді, це високе «мистецтво». Шпаргалки писались на папері, на руках, на ногах і т.д. Розмір шпаргалок і обсяг викладеного в них матеріалу залежав від майстерності та рівня амбіцій студента. Зазвичай шпаргалки були примітивні, але траплялись й унікальні, зокрема, в моїй практиці. На екзамені з курсу лазерної техніки я випадково знайшов шпаргалку «гармошку» розміром 2*2 см. Вона містить викладений увесь курс лекцій, а їх було 32. Побачивши такий «шедевр», сказав: хто зізнається, що це його, я одразу поставлю оцінку «добре», а якщо ще й дасть відповіді на запитання, які там викладені, то поставлю «відмінно». На жаль, я не знайшов автора цієї творчості, але ще довгий час зберігав її і показував студентам, як потрібно готуватись, щоб професійно списати. Другий варіант більш примітивним. Йдеться про шпаргалки, так звані «бомби». Тобто, на стандартних аркушах переписувались відповіді на питання і непомітно підкладалися на іспиті. Якщо викладач не помічав цього, то сприймав це за прекрасну відповідь, і студенти одержували достатньо високі бали. Третій ще примітивніший, і, вважаю, що це неповага до себе й до викладача зокрема. Тут просто виривались сторінки з конспекту і підкладались викладачу. Зараз студенти комп’ютеризовані, і їм легше. Але з іншого боку ця комп’ютеризація має негативний вплив. Для того, щоб одержати той чи інший матеріал, не треба докладати багато інтелектуальних зусиль. Коли людина готує шпаргалку, вона в тій чи іншій формі працює з лекційним матеріалом, а мистецтво списування - взагалі шедевр студентського життя. Тому, в принципі, я за те, щоб студенти могли аналітично користуватись інформаційними матеріалами, які надають сучасні ІТ-технологіі. Головне, щоб вони розуміли, про що там йдеться та з якою метою вони цей матеріал використовують.

- На завершення нашої розмови розкажіть, будь ласка, якийсь кумедний випадок зі студентського життя!

- Усі бачили відому кінокомедію «Операція «И» та інші пригоди Шурика», де демонструється прекрасний приклад списування. Коли людина, складаючи іспит, замаскувала пов’язкою на обличчі мікрофон і їй там надиктовували відповіді. Але схожий випадок був у нас, в університеті, значно раніше. При здачі екзамену з атомної фізики була розроблена аналогічна схема: передатчик був розташований в підвалі, а студенти здавали на першому поверсі. Це відбувалося в 1-му корпусі. Таке питання: «ділення атомів урану». У відкритому радіо доступі з підвалу подавалися відповіді, студенти це записували і доводили викладачу. Але не пройшло й 15 хв, як до аудиторії, де відбувався іспит, зайшли співробітники спецслужб, і почали розпитувати викладача, де перебував шпигунський центр, який розповсюджує інформацію про атомну зброю та атомну бомбу, яку вони перехопили спецзасобами. Ну, і коли все викрилось, всі зітхнули з полегшенням. Так, наш університет славний не тільки своєю історією, але ще й історією таких випадків, коли ми зуміли в цьому сенсі випередити відомі фільми. Університет - унікальний центр, де можна не тільки одержати певний обсяг знань, а ще розвиватись як особистість: у професійному аспекті, у духовному, вчитись використовувати ту інформацію , яку надає університет у подальшому житті.

- Щиро дякую Вам за цікаву розмову!

Інтерв’ю підготувала студентка 1 курсу 126 групи ІФТКН

Діана Бординюк